Ось і все. Віддзвеніли копита
По бруківці минулого дня.
Бо травневий, ще з вечора, вітер
Осідлала ця ніч, мов коня.
От і скаче вона між світами,
Між минулим й прийдешнім ще днем,
Що бруківкою теж скоро стане,
Коли так, як і цей день, мине.
Майбуття ми ще в змозі змінити,
Нам підвладні прийдешні ще дні...
А минулі — бруківка в копита,
І змінить їх не можна вже, ні.