Я скучив за усміхненим обличчям...
А тут, в Берліні, цих облич багато.
Хоч день буденний, прохідний і звичний,
А не якесь для всіх веселе свято.

Отак іду у натовпі поволі,
І до облич не треба придивлятись...
Усмішки всюди! Й якось мимоволі
І сам я починаю посміхатись.

Я спробую, звичайно, якщо вдасться,
І розпитаю у берлінців нишком:
Вони так посміхаються від щастя,
Чи щастя їм приносить всім усмішка?