Спогадів чотки сповзають по нитці часу.
Я пізнаю їх на дотик, торкаючи в темряві грані...
Кращі із них — у дарунок я вам принесу,
Тільки-но з'явиться перший промінчик світання.
Спогади — скарб, що вдалося мені зберегти.
Коли роздам, може, й ваші він душі зігріє
І дасть наснагу нам вперто всім разом іти
Шляхом тернистим до нашої світлої мрії.