Життя іще один етап пройшло...
Хай косо й криво, а замкнуло коло.
І згадуєш, що в році тім було,
Хоча він й зник уже за видноколом.
Минулі просіваєш ситом дні,
Ще й у воді проточній промиваєш
І віриш, що, можливо, десь на дні
Є "золотинки", ті, що так шукаєш.
Ну, не даремно ж рік ти той прожив
І не дарма потратив стільки сили?
Та й ви усі, хто цілий рік робив,
Багато собі "золота" намили?
Все, припиняю пошуки свої,
Кидаю сито й не чіпаю воду,
Бо золото забрали глитаї,
Нам залишивши лиш одну породу.