Опубликовано: 2016.12.15
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Игорь Павлюк

* * *

Страх і сміх.
Згрішити ліньки навіть...
Болі проговорюю з котом.
Вітер часу – нині кучерявий –
Лоскотає світовий дурдом.

Плаче кров’ю сирота-бродяга
Від людських і власних розпинань.
І лежить Земля на вічних вагах,
Де між смертю і життям війна.

Радості лампадка гріє душу,
Що і я потрібен був комусь,
Вийшовши із космосу на сушу,
Переживши і суму, й тюрму,
Темну й горду єресь побратимів,
Сиве світло в очі від чужих.

Але я ітиму, я ітиму
До раїв міжзоряних моїх.

Буду тихо світ оцей любити,
Квітку рани віршем бинтувать.
Воскресати.
Знову бути вбитим,
Як весна, як пісня, як трава.

Бути в самоті – як переможець.
Бути з усіма усім-усім,
Вознести до Бога те, що Боже,
І віддать ковбасне ковбасі.

Ось і всі святі мої бажання.
Страх і сміх.
І віра.
І любов.

Знов готую книгу до видання:
Цикли моїх віршів-молитов.

14 груд. 16.

2016
© Игорь Павлюк
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/45190/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG