Насправді Бабин Яр – то вулканічне жерло, що люто зжерло двіста тисяч душ, та воло з того йому так розперло, що ненажерній гусці з диких груш. По тому волу нині сновигає лижник, скажено бультер’єр вхромляє ікло в карк, запелюшкавшись у картон ночує у кущаві шаромижник, і сниться йому гола, в плазмі ватри, Жанна Д’Арк. Насправді Бабин Яр – то велетенський цементовоз, що перекинувсь враз, і пульпи вапняної повінь, поза всяких сенсів, пертворила закут куренів на Марс - в помпейських зливках з гіпсу, розпростертих, мов в леті стерхи, депортовані з бескид, та тонко, мілко розітертих на мергель – в пучках мойри, що згубила встид. Насправді Бабин Яр – то ліс, де кожен дуб – менора, й сокирою – осокір, й цвяхами – трава, відпущена на майбуття велика фора від немовлят, що й досі верещать «уа!»
|