Сніг прийшов нечутно, яко тать,
Уночі – на храми і ялини,
Щоби міг я долі слід читать,
Як сліди звірині на Волині.

Сніг, як вовча пісня, глибинів.
Ми ліпили з нього хліб і небо.
Не знайшовши істин у вині,
Ми ліпили все, що серцю треба.

...Все водою тихою пішло.
Кругообіг білого і болю:
Ангели мов вийшли з НЛО
І гуляють по земному полю.

Нині Сонце.
Золота журба.
Умира сніжинка в краплі солі.

І уже й до предків у гробах
Сніг сльозою сочиться поволі.

Сніг – вода.
Людина – теж з води...
Будем льодом, парою –
І знову
Через вічність
Ми прийдем сюди
Снігом –
І розтанем
Від любові.

28 лист. 16.