Сказав з Китаю мудрий чоловік,
Примруживши так очі хитрувато:
"Ти, друже, вже дракона маєш вік,
Отож потрібно слово цінувати.
Слова у цьому віці золоті
І всі вони вагу окрему мають.
Дракони — це не люди молоді,
Які слова, мов пір'я, розкидають.
Дракона слово — це вам не сміття,
Скоріш цеглина, що у мури клалась...
Колись усі ми підемо з життя,
А наше слово — треба, щоб зосталось".