У жовтні швидко сутеніє,  
Бо сонце рано вже сідає...
Ось воно в небі бовваніє
І раптом раз — й його немає.
А вечір швидко накидає
На місто ще прозорі сіті.
Пора спокою підступає...
Як ми чекаєм цьої миті,
Коли шалена хвиля денна
У далині десь відгуркоче.
І все важке, сумне, буденне
Розчиниться в осінній ночі.