Підступає осінь непомітно Й зовсім ще легка її хода... Під вікном іще жоржина квітне Й небо відзеркалює вода. І птахи купаються в блакиті, Поміж кучерявих літніх хмар, Та й волошки ще синіють в житі, Що не встиг скосити ще жнивар. Ще так пахне літом матіола І буяють зеленню сади... Начебто незмінне все довкола, Так же, як учора, як завжди... Але вранці око помічає Синю і холодну вже росу. І як швидко літній день втрачає Довжину, жагу свою й красу. Як птахи збираються у зграї І кричать тривожно в вишині, Як багряно сонце догорає В павутину затканім вікні. Як пливуть проточною водою Перші жовті, з листя, кораблі... Осінь це, ще легкою ходою, Але вже крокує по землі. |