Дівчинка пише вірші, Трепетні й недолугі. Брів її теплі дуги Схожі на лебедят. Вечір плете повір'я: "Дівчинко, - просить, - вір, я..." - Вкутує в обіцянки Від голови до п'ят. Птаху червонодзьобу Садить собі на роги Місяць - король безногий, Вічний блукалець-ром. Дівчинка небосхилом Пише свої дороги. Слід припадає пилом. Ні, золотим пилком. Літери - водограї. Аркуш руки - пребілий. В морі небес пробіли - Хвилі перисті хмар. Вечір-шипун злітає Вище сузір'я лілій, Дівчинці залишивши Пера і каламар: "Груди для серця - ґрати. Рими, слова - не гра. Ти Будеш передчувати Мідний пергамент вій, Дотик пера гарячий..." Дівчинка снить і плаче. Дівчинка пише вірші, Боже мій, Боже мій...
|