Як завезти мале зерня в далекі далі, вдихати отчини щодня в нього скрижалі – то воно випустить стебло найближчим літом і зачарує цілий світ прекрасним цвітом. Не родить поле без тепла і без любові, найперші паростки добра у рідній мові, найкращі трелі солов’я у ріднім краї, а в світі пісня лиш одна не помирає. Багато квітів на землі сіє природа і кожна з них та разом всі – діти народу. Безмежжя барв і їх краси не передати, та лиш одна у світі Ти вміла співати! Чому так гірко на душі як в’януть квіти? Чому так боляче завжди як гинуть діти? Ізнову квіти розцвітуть духмяно влітку і з-поміж них Твій голос чуть, Співуча Квітко!
|