За скелю твого пізнього кохання
Над прірвою в житті вхопитись дай.
Розпечена до жару скеля - камінь,
Гаряче пекло - камінь той, не рай.

Не край
Розважливістю літ... Згадай-но,
Вогонь жадання. Знаю, ти любив.
Не буду першою у тебе, ані
Останньою.
Чи й буду? Знати би...

Стихає діалог. Твоє мовчання
Дощами, блискавками заболить
В обох. Мені б хоч раз губами камінь...
І втамувати крихту болю вмить.

Та скеля твого серця не велить.