Голоси села...
Озерна далеч.
Перша зірка сходить над човном.
Голуби на гнізда посідали,
Під якими спить хтось вічним сном.

Я мужик незаздрісний,
Та мертвим
Іноді позаздрю в час оцей,
Бо моє ім’я готовий стерти
В цьому світі,
Для оцих людей.

Золотими буквами на небі
Тихо ляжуть зорі-віщуни.
Їм же слави людської не треба.
Прагнуть ласки Божої вони.

Так і я...
Хай судять люті люди.
Тіні мого болю хай ростуть.
Скоро-скоро тут мене не буде.
А десь там зостанеться лиш суть.

Голоси села.
Дзвін задзеркалля.
Розмовляють мертві і живі...

Третю пісню носить зорям Галя.

Другу вічність
Виє в душі звір.

29 трав. 16.