Не поглинай мене, море! Ти – туга, на воду обернена, Багата вітрами і перлами, Страшна глибиною ти – Тебе більше, ніж можу переплисти. Не поглинай мене, вічність! Ти неосяжна! Ти всюди є! Не збагне тебе серце моє! Не вдихнуть молоді мої груди, – Тебе більше, ніж можу тебе перебути. Не поглинай мене, ноче! На вустах твоїх схолоднілих Моє слово не має сили. Я не вправі долати рубіж – Тебе більше, ніж потреби моєї в тобі. Не поглинай мене, світе! У всесвітній твоїй суєті Грішні – праведні. Святі – не святі. Все, що ти поглинаєш – прах. Тебе більше, ніж сили в моїх руках. Не поглинай мене, пристрасть! Допоки є ти І в тобі є я Нам прокладена одна колія. На розвилці ж під гору сама піду – Мене більше за все, що колись по мені знайдуть.
|