Земля цвіте. Як мати молода, прийняла в лоно золотаві зерна, скропила свят-водицею зі хмар і обігріла подихом приємним. «А просинайтесь» - мовила – «хутчіш! Зростайте, дітки, випускайте сходи, бо ви молитва краю, вірш і гріш, надія українського народу. Здіймайтесь вверх, де волі синява, збирайте в колос сонце по краплині, щоб щедро пригощати у жнива смачною паляницею родини. А восени вертайтесь на лани в мої обійми, щоб набратись сили, полікувати рани від війни, зробити край цей мирним і щасливим.
|