Мозаїчність мармуру уводить в оману гросмейстерів.
Королівно, між нами це поле усіяне латами.
Ваші очі фіялково пахнуть зірками і вересом.
Ваші очі мовчать. Я мовчу. Ситуація патова.

Я слона Вам дарую священного, з самої Індії.
Ваша воля його обернути дрібною комахою.
Ці дива не завадять Вам, кращій з природжених відьом,
У самому серці Лівадії бавитись шахами.

Королівно, зізнайтесь як потайки стали відьмачкою,
Як Вас вабили ці таємничі криваві містерії,
Вбитих лицарів Ви частували цілунком чи плачем?
Чи на вдачу на Вас ця дешева скляна біжутерія?

Королівно, дарую вам звіра блідого і ніжного.
Ви єдина, хто може забрати його на поруки.
На ланцюг посадіть, звіть «людина», зробіть його пішаком.
В Вашій грі нескінченній, де програш – любов, виграш – мука.