Збирають хліб на мокрім підвіконні Охлялі у морози голуби. Дзвенять синички, каркають ворони… Весна в столиці майже три доби. Південний вітер, парубок гарячий, Із звідусіль зігнав уже сніги. Покрівля навіть майже вже не плаче. Мабуть, той плач їй вже не до снаги. Рожеве небо вранці тішить око, Людей жвавіший став у місті рух. І всотуєш із подихом глибоким Цей, майже весняний, бентежний дух. Не знаю, як воно там далі буде У ці наступні, ще лютневі дні. Та хай хоч трошки порадіють люди Такій от несподіваній весні.
|