Поворот не туди, смак біди, Сумні виграші на контрастах – Всі приречені на піврозпад за барною стійкою. Їхній натовп позаду, як лід, що вмовляє упасти, І попереду їх лишається ще цілком невідома кількість. Кожен їхній неперевершений морський вузол Пізно ввечері ми рубатимемо надвоє – Інквізиція в складі П’ятниці й Робінзона Крузо, Яким вічно щось заважає просто насолодитись грою. Добро знову не лишилось з тобою на ніч. А початки моїх вулиць не впізнали своїх закінчень. Щастя є, коли ловиш себе на думці, що точно знаєш, Хто добром тебе може сповнити по самії вінця. Два напори вщент розносять ті авгієві стайні, Що ховалися за багатошаровий стукіт в скронях. І, звільнившись, тоді в два боки відпливають маленькі тайни - Ці гвіздки, ці чекпоінти наших хронік. І сурмить, і пашіє в мені новорічна хвоя, Коли більшає ззовні льоду, а всередині сонце спіє. Доки всесвіт дозволив мінятись теплом з тобою, Це лишатиметься золотим стандартом всіх терапій.
|