Чарівнице... Шепчу, як молитву:
«Як тебе я безмежно люблю!»
Твоїх фарб незбагненну палітру
Не очима, а серцем ловлю...

Розчиняюся і потопаю
В різнобарв'ї твоїх кольорів...
Я нікого на світі не знаю,
Хто б за тебе це краще зробив.

Хто б зі мною, ось так, поділився
Тим, що бачу, прийшовши сюди.
Доторкнувся... — і наче напився
Життєдайної щастя води.