Дід читає Ладу Лузіну.
Окуляри мінус п`ять.
Оточили сни - медузами...
А надшвидкісні гримлять.

У руці тремтить книженція,
Впав зачовганий ціпок.
Незбагненна екзистенція.
Шерх прижовклих сторінок...

А в Гребінці врівноважено
Пахнуть яблука, дими...
Наворожено всім важелям
Аж до ранньої зими.

Плинуть бабці - хто із пончиком,
Хто з онуком - по нужді.
Сперечаються вагончики...
Зір замилюють вожді.

Бульбашками вкрите около.
Цапи вийшли голяка:
Голосують знов за сокола,
Той шельмує світляка.

Щось намислили, радесенькі...
Так повірити кортить:
До розвою помалесеньку
Всіх веде шовкова нить.

Сонце сліпне над платформою.
На городі гарбузи.
Люд хизується: хто формою,
Хто нагодою - проси...

2015

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=961329777261527&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater