У дорозі проснешся: ти центр сприйняття,
Ти рецептор, який відчуває.
По якому маршруту твоє мчить життя?
Як тебе називають?

Чи були сновидіння, чи їх не було? –
І з’явивсь ти у світ із нічого.
За вікном захурделене білим село
І, як вперше, дорога.

Світ невинний, як в мить дефлорації зойк,
Щиро світить твоєю сльозою…
Завантажуюсь знов. Щастя протерозой
Тоне в криках біди кайнозою…

ост. ред. 4 жовтня 2015 р.