І знову місяць, зовсім юний,
Серпом прорізав небеса...
І, як спекотних днів відлуння,
На ранок випаде роса...
А поки ніч, серпнева казка,
Вже розгортає рушники
Й на них несе, мов Божу ласку,
Спокійні, лагідні думки.
Як свіжий мед розносить тишу,
Що так потрібна нині нам...
Їй на підмогу й місяць вийшов,
Щоб освітить дорогу снам.