Яке блаженство — дощ в серпневу спеку,
Дзвінкий, веселий, іграшковий наче!
Іще й гримить десь високо й далеко...
А дощ сміється зараз, а не плаче.

Він торохтить по жерсті й черепиці,
Виблискуючи в сонячнім промінні.
Я підставляю руки і обличчя
Під дощ святий, що впав так вчасно нині...