Життя іде - як натяк на іронію.
Дивлюсь і гладжу поглядом тебе.
Благословенням - місячна симфонія,
Неначе ми причетні до небес.

І навпаки: земля - не дім, не мати нам.
Холодна грудка здушує жагу.
І не піднятись: ноги ніби ватяні,
Не зрозуміти: як іще живу?..