Коли застали нас – Як зойкала: Ріднесенький, біжи! Біжи, бо вб'ють! Я виплигнув в імлу. ...І в хащі. Цаплений бузок, розсерджений зневір'ям, хльостав мене п'ятірнями вологими, та віти ...дряпали до крові пику, бо намагалися ...вернути. Захисти!!! Я кинувся у яр, котився колобком, петляв, почувши матюки. Під свист картечі... Уйшов. А після ...відходив, занурившися у стіг, і в напівсні, тремтячи, від холоду і щастя, згадував. Медвяне світло нашої любові. Та шльопання бузку. ...А по тепер, я вже не пам'ятаю чий той присмак, що гірчить, на розкривавлених губах, розтерзаних тобою, тією, в безрік, в лихоманку, ...ніччю. |