Шлях твій як дріт поміж вежами-близнюками. Міцний і надійний – при майстерному aequlibris. Не відмовляй собі в спілкуванні з зірками, Якщо не боїшся дивитись униз. Розтяжка ця – всесвіт між щось та нічого. Часом гадки не маєш, що з них перше, що друге. Цілком може лишитись тільки дорога, І вона має гарно тримати напругу. Тут поступ один для живих і для мертвих. Кров стигне від цього як між ними різниця. Сьогодні все в кольорі, завтра – verte, І пустка чорнішає у зіницях. То най тобі чутним буде ластівок голос, Що тримаються разом і літають до світла. Вони вміють рухати мертве повітря І здатні навчити усіх навколо. Жени із судин тихий морок заранній. Ці згортки забуття, що цілком передчасні. Для радості є добрі вихідні дані. А як буде струм, то і світло не згасне. |