Опубликовано: 2015.04.11
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Александр Афонин

Розмова

Дістає запальничку... Вогник — наче свіча.
Освітилось обличчя й жовті іскри в очах.
Лиш на мить, і вже морок знову нас обійма,
А неспішна розмова якось ллється сама.
Голос хрипкий ледь чую — це окопи взнаки,
Сигарета "танцює" від тремтіння руки.
Він говорить, говорить про криваві бої,
І що нинішній ворог — це колишні свої...
Про страшне — так буденно... Бо для нього війна —
Це робота щоденна, і вже звична вона.
Страх? До нього звикаєш, як в житті до всього.
І в бою забуваєш взагалі про нього.
Що найгірше? Обстріли, хочеш в землю врости.
І, мабуть, не повіриш — в бій простіше іти.
Як атака, то знаєш — чи тебе, а чи ти...
Справді, все забуваєш, в голові лиш — дійти!
Начебто не в напрузі, все ж таки відпочив,
А думки всі про друзів, особливо вночі...
Не лишає тривога, й сни щось дуже чуткі.
Скоро знову в дорогу... Міцний потиск руки.
Встав і вмить розчинився у холодній пітьмі.
Тільки дим залишився — накурилися ми.
Вже й мені щось не спиться, всі думки — на війні,
Що колись все ж скінчиться... Та для нього — вже ні.

2015
© Александр Афонин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/41802/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG