Найелементарніші часточки світу, життя, іншого: та не більше, як самокритичне, й менш за етюдне! ...передчуття — то вже чуття; чуй, далі, сам?? тут не "високий штиль", й не "про духовне": чимсь рідні, повний штиль і вітру повне! крик надірвався мій, собі ж, гукав, — постій; а краще й занімій: бо, всяк, гріховне!! з ним вляпаюсь, завжди, ще й не домиюсь; духовнеє, пожди!!! ...за вітром, віюсь ~ ~ ~ нема в світі краю: скрізь, самі початки: ними, душу краю: на піснІ пускаю: в забуття й на згадки... хіба, поневолю: фальшом в звуці, в слові: спільную вже долю: й не вколю до болю: і не зраджу ж, мові... зірветься, хоч голос, — постражда весь колос...
|