Я кличу сонце радісне, ясне:
"Ми так скучаєм за тобою, рідне!
Хоча, колись цей час сумний мине,
Ти нас згадай раніше, принагідно.
І кинь з небес промінчик золотий,
Знайди "віконце" в хмар суцільній гущі,
Зігрій теплом світ грішний і святий,
Щоб звеселилось все у ньому суще.
Зігрій нам душі величчю надій,
Що зміним все, що маємо змінити.
І що в реальнім світі, а не мрій,
Ми будемо, як нам належить, жити."