Напруга серце випекла до краю
За ці останні, "податкові", дні.
Чи ще комусь це треба, я не знаю,
Та іноді здається, лиш мені.
В одному ритмі дні мої і ночі...
Людина мусить зрозуміть сама:
У нації, яка читать не хоче,
Достойного майбутнього нема!
Найгірше те, що люди, що при владі,
Які наш розум мають захищать,
Здається, будуть просто дуже раді,
Коли ми всі розучимось читать...
Але надія все ж не покидає,
Бо там не всі ж сидять такі дурні...
Тому не сплю, а рішення чекаю
І вірю: треба це не лиш мені.