В колір неба, синій колір я закоханий до болю. Змалку вабило мене його світло неземне. Й зараз, коли кров холоне й сніг їжачиться на скронях, Жоден з інших кольорів не звабляє й поготів. Та найліпше колір неба – в тім зізнатись мені треба – поки день ще не зачах, відбивається в очах. В мріях мчу повз гори й вище… Хай мене там сонце знищить! Вщент розтопить від любові й розіллє у синій колір. Хай помру та не побачу, як моя родина плаче. Замість - сині небеса кине і впаде роса. Й щільну туману імлу на надгрібку моєму в жертву забирає вмить неба ясного блакить. Ніколоз Бараташвілі (переклав Варел Лозовий)
|