Виструнчились в ряд автомобілі, Мовчазні в морозній лунукій тиші. Їх зима вдягла в перуки білі Й забілила снігом світ цей грішний. Пару днів — і все, що не втішало: Бруд газонів, ями на дорозі — Те зима під снігом заховала, Білим і рипучим на морозі. Навіть побілила древні мури, Закругливши виступи одвічні. Виглядають вже не так похмуро Донедавна вулиці столичні. Все сьогодні вигляда більш втішним: Парки, схили та й в цілому місто. Світ же був і залишився грішним, Якщо не по формі, то за змістом. Не закриють снігові покрови Суть його, замішану на болі. А змінить лиш може Боже слово Та людське бажання й тверда воля. І зробити світ безгрішним, чистим Дуже важко... Навіть хоч умовно. Тож втішаймось побілілим містом, Що зима зробила менш "гріховним"...
|