Дзвінок дитині у неближній світ. Минув вже тиждень, коли мав розмову. «Ну що, дитинко, як ти там? Привіт. Це твій татусь тебе турбує знову. То як здоров’я, справи і життя? Як там онуки і які проблеми? Угу, угу. Дай Бог, щоб до пуття!» — Тече розмова з теми і до теми. Про все потроху, що в душі лежить, Про все спитать, дрібниці не забути. Хвилина ж за хвилиною летить. Ох, як приємно рідний голос чути! Наприкінці: «Що, що? А як тут ми? Та як сказать... ще тягнем плуг потроху. Якби ж то знать, де той кінець ріллі. Та ще живі, й за це вже дяка Богу. Телефонуй і ти, не забувай. Та розумію ж: часу завжди мало. Привіт усім! Бувай уже, бувай!» — І щось у трубці слідом загарчало… Дорослі діти свій торують шлях: Ростять дітей, проблеми мають власні. Любов до них у батьківських серцях Довіку буде й після нас не згасне!
|