Опубликовано: 2014.07.06
Поэтический раздел: Философская лирика

Игорь Федчишин

Час

Він то летить, а то повзе, як віз, -
вибоїни колесами рахує.
Він - злету мить чи болісний надріз,
котрий ятрить роками і лінчує.
Несправедливо та щасливі дні -
стрімкі, нестримні, як птахи у небі,
а дні тривожні - наче кораблі,
які завмерли в гавані на рейді.
Він - вимір літ, мереживо епох,
маяк прийдешнього, минулого зарубки,
його, як Світ, створив з любов"ю Бог,
навчив лічити прогріхи й здобутки
Він - ор"єнтир, безмірність і доба,
він - наче дзвін, що кличе до звитяги,
він - богатир і таїнства габа,
вимір Життя, його одвічна сага.
Cучасник епідемій і стихій,
ровесник війн, повстань і революцій -
він, як вояк, завжди спішить у стрій,
константа дій, огранка еволюцій.
Він - і суддя, бо всі земні гріхи,
як через сито, мовчки пропускає,
шле в небуття чи пам"яті віки,
когось карає, а когось прощає.
Та не прощає вбивць і паліїв -
за кров і зраду особлива плата,
то незагойні рани на Землі,
за них Творець велить відповідати.

2014
© Игорь Федчишин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/40221/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG