Ходить, ходить між хатами літнє надвечір'я, Розганяє в темнім небі хмарин біле пір'я. Легким ціпком в двері стука, в вікна заглядає І дівчат із парубками на двір викликає. "Ой, виходьте, мої любі, бо вам рано спати, Під зоряним чистим небом на вигін гуляти. Тільки літечко дарує такі святі ночі, Засіваючи коханням і серця, і очі. В такі ночі обнімають руки, наче крила, Й тільки лиш два слова знаєш: "милий" або "мила"... Ой, святкуйте, лебедята, літа молодії, Поки вітер, вітер долі, їх ще не розвіяв, Поки кров клекоче в серці, як у водограї... Хто не мав такої ночі, той й щастя не знає".
|