Голово моя, полово гречана…
Як дістатися нам з бенкету смутного?
Коридором шпитальним до чорного лану –
Чи потрібна дорога ця криворебра?

О чого ти хочеш, рідний вітре, дитино?
Куди твоє серце веселе полине?
І йде наречена сліпа  Україна ,
Йде чумацьким шляхом
До своїх непоступливих в’язнів.

Здрастуй, плем’я молоде, незнайоме,
Ти прийшло, врешті-решт, до холодного дому,
Ти стоїш за дверима – і виламуєш двері.
Ось обличчя твоє – наше рідне жахіття.

…Куля чужа мимо пролітає,
 Куля рідна в серце влучає…