Притулитися, слухати ніч, Вона тане, мов чорна крижина, Чути шурхіт сухий. На шматки Це мою роздирають країну. Розливається спокій і жах Там, де котиться долі навала, Над людьми, що вбиватимуть нас, Над людьми, що за нас помирали. Всі пішли. Не лишився ніхто. Мертві риби повзуть чи хвилини. Тільки небо розколює дощ, Скляне небо моєї країни. І стоїть холодна весна, І лишається холод з нами, За собою женеться сам Натовп з вовчими головами. Що тепер? Дим в повітря летить, Вікна вибиті, двері розкриті, Кличе кров догори, догори… Як людей від людей захистити?
|