Поле ромашок і маків,
Стежка кохання і мрій…
Певно, душа моя раком
Вийшла із лісу… Старій

Мертвій вербі поклонилась,
Щоб попід неї пройти,
Вся комарами облипла,
Та не спалила мостів

Наших… Зустрів її раптом
Сивий, беззубий будяк,
Що не наслідував Сартру,
Просто не вірив ніяк

В те, що агресія ночі
Сльози ромашці наврочить…

23.06.14