Перечікує дощ знов натомлене місто,
Мружать очі в потоках води ліхтарі.
Після цього дощу воно буде геть чисте,
Сам його розбуджу рано я на зорі.
Гучно так прокрокую у вранішній тиші
І в калюжу як в неба вікно загляну,
Але завтра... А поки дощ віти колише,
Я бажаю вам, друзі, спокійного сну.