О Боже... Люди... Як писати вірші? Із тіл незгодних - нате вам "шашлик"... І кожна днина - плачна, нижча, гірша. І янголи з чортами відійшли... Нема їм що робити - в цих містах. Жде Україну розквіт? ниций крах? Жирують, аплодують "патріоти"... Свобода - найпринадніший наркотик. І моляться у храмах, у квартирах... З нас кожен...мов бляшанка в мегатирі. Нема захистя... Спас не за горами. А в тих шматків з Одеси - діти, мами... Хотіти єдності, кричати озвіріло... Душа Вкраїни хвора, звабне тіло. Чужинці підступають... Очі хитрі. Тьмяніють позолоти, цілі, митри... І я знімію. Українка. Ваша. Мене лякає США, Європа, Раша... Ви так розмріялись про пундики, хосени, Що здатні гризти хартії та вени. Ви лементуєте про межі та любов... Були б єдині - смерч би не зборов. ...а так - по гілці, дошці, порошині... Були народом. Хто ж ми, браття, нині? 03.05.2014 * Коли говорять гармати, музи вмовкають (крилатий латинський вираз).
|