Випливла русалка
На пустинний пляж.
Погляд манить палко:
«Милий, поруч ляж!»

Манять в ньому діти
Наші з майбуття.
Мила Афродіто,
Що мені життя?

Дай вологі губи
І обійми рук.
Ця любов – погуба.
Вигнись, наче лук.

Мій насущний хлібе
І в грядуще міст…
Дівчина чи риба?
Ноги а чи хвіст?

Натягну щосили
Лука тятиву –
І відчую крила,
Бо люблю й живу!

Болю й насолоди
Зазвучить пеан.
…Ми гойдаєм води –
Тихий океан.

7 квітня 2014 р.