тримай себе міцно в руках, каменем падає птах
у шибку немов хтось навмисне зі злості поцілив
не міг підібрати слова для життя, рими вмілі
скоріше невдала ідея, ти бачиш цей "Зміст"
поставити підпис на білій серветці благає юрист
якийсь ошуканець, отримати пам'ять у спадок
тепер неможливо, бо ти все одно не нащадок
цих літер забитого в чорну бруківку тепер алфавіту
не прийде ніщо, невідомо, де вітер, де літо
і дівчина у протигазі тепер на білборді,
бо що б не було, успадкують красиві та горді
цей світ, птах розчиниться в чорній дірі,
бо хто прибиратиме потім ці речі старі