Себе самого
цілую
твоїми вустами
обличчя очі
руки вії
холодне шкло срібла
двовимірний
відблиск дива
відображення
самого себе
бачу твоїми очима
світло й тінь
на вигинах
власного тіла
спокусою нігтів
шукаю
колір волосся
запах очей
та знаходжу
лише
цвіт папороті
з якого сплетено
ефемерну проекцію
твого мого нашого
тіла відчуваю
твоєю шкірою
власні ж доторки
сонячні опіки
вологі ляпаси
слів, що промовляю
тобі — сам до себе.