Монотонна напруженість наших очей,
Скоцюрбленість рук і відсутність нових почуттів
Дає розуміння поняття “розкритих дверей”
І прийняття неможливості виходу з мертвого тіла.

Бо намагання зробити хоч крок
В напрямку світла, що безвістю манить своєю,
Зрештою скінчиться лиш рахуванням зірок,
Що, загалом, рівноцінно пошуку щастя.