Не замінюю себе світлом, бо хитаю світ перед очима.
Невагома повнота моя – це час моєї душі на життя.
Як прорветься нонсенс з одиниці щирості, що ще мав
відтіля. Як буде сонце, – остерігайся -  враз на  згар.
Кожен вдягнений залишає небувалий маскарад.
Знову вийду на майдан, щоб обличчя підняти вгору.
Моя краса увесь час змінюється  старечими мовчаннями.
Прислухаюсь і шукаю очі в долонях ласкавих.
Чарівні двері великого підпілля відкрили радість.
Уважні на рядки напружують пульс журавлів.
Зойкнув мрію, мов мильну кульку загнав у кут.
Згадав, що ти чекаєш стрілу у серце, що ще летить.
Забіг у таємницю кубів, де помічав притулки.