ВІД ЛУКАВОГО Трамвай деренчить, наче бабині ночви. Завершимо вдома події доби, Покинемо справи побічні, поточні І нумо розштовхувать плечі юрби. В такій штурханині – не їдь, як не любо, Якщо не подужаєш міні-бої. Емблема “Мак-Дональдза” коренем зуба Зловісно висвічує болі мої. Пройшли ті часи, коли місто лякало, Від зблиску реклами тікали чимдуж. І навіть євангелії від лукавого Уже не відлякують зморених душ. І жодна оголеність зір не шокує, Ні мат, ні лихого формат кулака. Та щось зазирнути туди провокує, Де знічено втуливсь у безвість Лука. Обшарпаний бомже, не дай тобі Боже – Побачить кондуктор – і вижене геть. Апостоле, вибач, не тут твоє ложе, Кондуктор тут біблії апологет. Релігія вбогих – безруких, безногих, Безликого натовпу броунів рух. Несеться трамвай, схарапуджений огир, Крізь лави стовпів без хрестів і без рук. Чи нами вже грубу землі розтопили, Чи хтось нам до себе не дав дорости? І душі закляклі, німі й остовпілі, – Ти вже їм пробач, зрозумій і прости.
|