Не пишіть мені більше про ваше кохання до мене, Я не вірю словам, бо слова це – порожній звук, Напишіть мені краще як серце сумне і студене, Листям осіннім падає тихо на брук. Не пишіть мені більше, що сумуєте дуже за мною, Бо не знаєте, друже, нічого насправді про сум, Ви інстинкти чомусь називаєте спрагло любов'ю, У любови, звичайно, мільйони імен і парсун. Не пишіть мені більше жодного–жодного слова Про кайдани душі, бо це лиш сполучення слів, Напишіть мені ліпше про настрій осінньо-зимовий, Як живете без мене ви там у своєму селі?! Буду вірно мовчати, Відчуваючи вашу присутність У порожніх листах, Наче гнізда пташині тепер. Осінь скоро минає. Ви не зчуєтесь: вимерзне лютий, І весна-омовіння, І лелеки, І Чистий Четвер. Побажаю вам щастя Й великої ніжності в серці, Мо, колись заживе цей на ньому Обвуглений шов, Бо мені вас, повірте, Зректися ніяк не вдається. Тихий мій океане, Ні слова мені про любов. |