Я просто хотіла тебе запросити на каву, Під музику сивої зливи мовчати про все, Хай потяг тебе на вокзалі чекає – небавом Він з тобою у далеч і серце моє відвезе. Привокзальна кав"ярня відкриє пощерблені двері, І затишно в ній, і сумно нам буде обом, Після твого від"їзду малювати тебе на папері Олівцем кольоровим буде малесенький гном. В нього очі твої волошкові і ямки на щічках, Підростатиме син і спитає про тебе колись, Я брехатиму, звісно. І брехня ця увійде у звичку, Ну а нині мені ти осіннім дощем відсльозись. Відболи вже нарешті. Виїдай мене, ніби іржею, На тілі моєму випалюй залізом тавро, Поки я ще – твоя! Поки ще на пероні душею Розливаюсь в тобі, наче в хвилі бурхливий Дніпро. |