Вишивала осінь по хрестику долю,
підбирала барви, золотила тло.
Cкільки було щастя - ниточками болю
вишивала вперто і добро, і зло.
Все, що пережила, все, що відстраждала -
хрестиками долі все на полотні:
і кохання зливи, і розлук заграви,
радість материнства і тривоги дні.
У цих візерунках пів життя таїться,
все на рушничкові, вишитім потай,
рівно сорок років візерунок в"ється
й двічі ще по сорок в"ється ще нехай!